7-В побував у Луцьку Волинської області

2017-10-18

На початку жовтня наш 7-В побував у Луцьку Волинської області. Почалося наше знайомство з містом на фабриці м’яконабивної та пластмасової іграшки «Тигрес». Ми побачили весь процес створення іграшки від малювання ескізу до її упакування. Виявляється, що не все на виробництві можна зробити за допомогою машин, є елементи іграшки, які пришиваються голкою працівниками фабрики. А от пластмасову іграшку роблять тільки машини, людина лише змінює колір матеріалу та форму для виливання деталей. Ми побачили, що в Україні виготовляють дійсно якісні іграшки (куди там тому Китаю до нас J) і вийшли з фабрики з відчуттям гордості за нашу країну і, звісно, з повними руками чудових подарунків для себе і своїх родичів.

Далі нас вражав своєю красою замок Любарта, масштаби будівлі та можливість прогулятися величними мурами на різних рівнях. Чудові музеї на території замку: музей книги, музей дзвонів, виставка кованих робіт луцького коваля. Нажаль, до екскурсії луцькими підземеллями ми ще не доросли, тому у нас є чудовий привід повернутися до Луцька через 5-6 років.

Від замку ми пройшлися до аптеки-музею, потім пройшовши величний костьол завітали на подвір’я луцького скульптора Голованя Миколи Микитовича. Чесно кажучи, прочитавши про нього в Інтернеті, ми очікували побачити садибу-музей. А насправді це невелике подвір’я, заставлене скульптурами так, що яблуку ніде впасти. Деякі свої роботи майстер виготовив на замовлення, і їх скоро заберуть, але основна маса має прикрашати його двір та «набережну» (живе він біля річки). Сам будинок митця теж дуже оригінальний , виконаний в різних стилях і щедро прикрашений скульптурами. Скульптор поскаржився нам, що хоч Луцьк і вважає його подвір’я окрасою міста і чудовим туристичним об’єктом, ні міська рада, ні, власне, держава, ніяк не допомагають цій талановитій людині. Майстер уже у поважному віці, натхнення творити є, але сили вже не ті, потрібні помічники, щоб закінчити все задумане, та на волонтерських засадах зараз мало хто хоче працювати. Ми побажали йому міцного здоров’я, довголіття та змін на краще у відношенні влади до його праці.

Через те, що пішов дощ, ми не завітали до музею війська та військової техніки, адже його експонати розміщено під відкритим небом. Зате дощ не завадив відвідати єдиний український музей технічного прогресу, розташований на базі спортивно-оздоровчого комплексу «Адреналін Сіті», а також унікальний Центр дослідницької науки і техніки «Експериментаріум». Радіо, фото, відео, системи комунікації, годинники, комп’ютери, погляд далеко у майбутнє з часів давнини і з сучасності… Тут можна було все потрогати, приміряти, розв’язати головоломки чи провести дослід.

Цікаво у Луцьку було не тільки дітям, а і дорослим! Шкода, що на все про все у нас був лише один день…

Бойко Ю.В.